В цьому пості хочеться багато чого сказати. Та чи вистачить слів? Взагалі, про вічне говорити дуже важко...От про любов можна сказати, що яке ж це пречудове відчуття, відчуваєш метеликів і все навколо цвіте, ніби навесні. Та інша сторона має не дуже приємні риси... Якщо любов по
якихось причинах закінчується - відчуваєш себе покинутою. Нікому не потрібною. Скільки брехні та болю...
Взагалs брехня завжди все руйнує. Ну а може не лише й брехня. Просто, можливо, люди не підходять один одному. "Просто не та людина". Також буває, що в голові засіла міцно попередня історія, яку дуже важко викинути з голови. Постійно накручуєш себе. Перестаєш довіряти людям. Та спробувати варто! Не всі однакові. Треба вірити. Хоча б спробувати робити це.
Час справді лічить. Одного разу мені довелось прочитати цитату, яку я вже не пам'ятаю, але скажу її суть: "Чомусь зараз ви не звертаєте уваги на те, що було рік тому. Ті проблеми, що сильно хвилювали вас рік назад - вже не викликають сильної тривоги зараз". Мені здається, що треба задуматись. Як не як, та час має вплив.
Також хочеться додати, що помимо сумних історій - є й щасливі моменти вашого життя. А любов - вона прийде. Головне почати знову вірити людям. Відкритись. Не всі вони погані... Просто треба знайти "ту саму" людину...
